Добуті у кар’єрах і шахтах корисні копалини (вугілля, вапняк, граніт, руда та інші) не відразу готові до подальшого використання. Як правило, їх потрібно подрібнити. Для цього застосовуються дробарки і млини. Подрібнюють за допомогою дробарок також сухі гілки дерев, корм для тварин, будівельні відходи — цеглу, камінь, бетон.
Перші дробарні механізми з’явилися ще у XV столітті. У ступах з залізними наконечниками товкли породу в захищеному металом дерев’яному жолобі. Такі дробарки приводилися в дію водяним колесом. Поява більш потужних двигунів — парової машини, двигуна внутрішнього згоряння зробили можливим застосування й нових принципів — розтирання, розколювання, інше.
Сучасні дробарки поділяються на: щокові; конусні; молоткові; відцентрові; роторні; валкові.
Щокова дробарка: великий і потужний агрегат
Своєю назвою щокова дробарка зобов’язана принципом роботи. Рух її робочих елементів схожий на жування. Багато з нас у дитинстві користувалися найпростішою щоковою дробаркою. Це — двері. Якщо їх відкрити, в щілину між торцем і рамою покласти горіх, а потім закривати, з горіхом відбудеться те ж, що з матеріалом у щоковій дробарці: він розколеться у нас на сайте https://myshop.ope.com.ua/компанії/.
Як же влаштована щокова дробарка? Одна з металевих плит — щік — нерухомо прикріплена до стінки камери дроблення. Інша — рухома — нахилена під гострим кутом. Вгорі між ними — широкий вхід (завантажувальне вікно). Знизу — розвантажувальна щілина. Загальну будову агрегату показано на кресленні щокової дробарки (мал. 1): 1 – нерухома щока, 2 – рухома щока, 3 – шатун, 4 – маховик, 5 – привід.
